 Ми завжди милуємось красою, яка знаходиться під сонцем: освітленими горами, ріками, долинами, лісами, галявинами, квітами, часто не здогадуючись, що під товщею землі, захованою у вічний морок є інша таємнича краса – підземна краса. І відкривається вона лише тим, хто не побоїться пройти сотні метрів підземними коридорами, по слизькій долівці вузенькими та де-не-де низенькими проходами, інколи залами, у яких звисаючи спочивають кажани, щоб згодом побачити у світлі ліхтаря сотні мерехтливих кристалів, які утворюють чудернацькі казкові фігури. Це описати не можливо, це треба побачити.
В одному з таких місць цими вихідними побували ми – гуртківці творчого об’єднання «Екологічне краєзнавство» Глибоцького ЦТКСЕУМ, що працює на базі Коровійської ЗОШ І-ІІІ ст. Цього разу ми вирішили не дертися вгору, а спуститися вниз і заглянути в дивовижний світ печер.
Ми вирушили в село Кривче Борщівського району Тернопільської області до печери «Кришталева». Це одне із природніх див України та й взагалі світу, тому що у світі більше ніде ще поки не відкрили таких великих горизонтальних гіпсових печер. Глибина, на якій розташована печера, коливається від 10 до 60 м. Довжина відомих ходів печери налічує 22 км. Вхід до печери розташований на крутому схилі долини на висоті 60-70 м над річкою Циганкою. Печера є памʼяткою природи державного значення.
Як і всяке таємниче для людей місце, Кришталева має свою леґенду.
Колись давно, коли орди татар здійснювали набіги на довколишні землі, місцеві знаходили собі прихисток у підземеллях Кришталевої. Заховалась якось там і заблукала дівчина на ймення Наталочка. Помітив та сподобав собі її Господар печери і пообіцяв виводити її час від часу на світ білий, якщо погодиться стати господинею. Не маючи виходу, згодилась на цю умову бідна дівчина. Та не дотримав свого слова Господар. Обдурена та зневірена дівчина вирішила помститись, відтявши йому голову. Однак промахнулась Наталочка і відрубала лише руку. В гніві господар перетворив дівчину на ящірку, обрис якої й досі є під склепінням одного із печерних лабіринтів.
Екскурсійний маршрут галереями печери становить 2,5 км освітленого шляху. Перші 500 м коридору після «білого світу» наводять тривогу на відвідувачів. Однак, згодом вхід розширюється і, звикнувши до тьмʼяного світла ліхтарів та вологості стін на них, це відчуття зникає і настає замилування тим, яких різних відтінків набувають коридори та грою променів у їх кристалічній поверхні. Під час проходження лабіринтів час від часу трапляються химерної форми камені, які нагадують людській уяві різних реальних і фантастичних тварин за що й отримали свої назви: Буйвол, Орел, Сова, Кобра, Зуб дракона, Хребет крокодила та ін. Також у печері є «Камінь-анальгін», притулившись до якого можна позбутись головного болю, а також «Камінь-барабан», у який можна постукати та почути глухе відлуння у коридорі. Стала температура 10-12˚ С , вологість повітря 100% та його підвищена іонізація сформували своєрідний мікроклімат печери. Це, а також повна відсутність хвороботворних бактерій створили перспективи для Кришталевої стати одним із природніх лікувальних центрів дихальних шляхів. Сподіваємось, що краса Кришталевої та весь її лікувальний потенціал радуватимуть око та наповнюватимуть здоровʼя ще не одне покоління українців.
А також ми побували в Борщівському обласному краєзнавчому музеї, який заснований у 1976 році. Він складається з таких структурних підрозділів: історико-краєзнавчий музей, музей Т.Г.Шевченка з картинною галереєю та печера-музей Трипільської культури «Вертеба».
   
   
   
   
   
   
|
