 Гірські схили ще й самі дрімають, поколисуючи сонні смереки. Та зів’ялі від осені кущі папороті вже проймає ранковий озерний туман. Ліс обережно вдихає його, смакуючи холодний ще запах справжньої весни. А там далеко, за деревами, у найтихішому місці, зачаїлась голуба безодня. То Синевир. Він знає, що не довго вже спати Карпатам, знає, скільки ще днів до тепла. Він глибокий і древній. Він таємничий і, мабуть, навічно нерозгаданий у безкрайності своїх вод, що кануть у надра гірські. Що там, у тій воді, звідки вона взялась? Чи то все сльози юної Сині? То ж вона, разом із коханим, залишилась назавжди стояти тут на березі…
Одне з природних чудес України - озеро Синевир - побачили вихованці гуртка «Екологічного краєзнавства» Глибоцького ЦТКСЕУМ, що працює на базі Коровійської ЗОШ І-ІІІ ст. та гуртка «Географічного краєзнавства», що працює на базі Слобідського НВК. Кажуть, що це озеро утворилось приблизно 10 тисяч років тому. Тоді бистрі річкові води стримали гори, перегородивши їм шлях в тому місці, де згодом утворилось озеро.
День за днем, не зупиняючись, переливають свої потоки у Синевир чотири джерела. Прозорі і цілющі. Розлили плесо аж на 7 гекарів. А посередині нього, наче зіниця ока, видніє невеличкий острів. Недарма Синевир називають Морським оком Карпат.
Диво природи Синевир заховалось у горах на висоті майже 1000-і метрів над рівнем моря. 22-х метрів сягають глибини озера.
Зелені праліси довкола Синевиру – Національний природній парк, що оберігає унікальні види флори і фауни. Це край недоторканої лісової природи. Тут ростуть старі 150-літні сосни і смереки. А 38 видів рослин і 20 видів тварин занесені у Червону книгу України. В озері плаває форель: озерна, струмкова і райдужна. А берегами бродять ведмеді, шукаючи поміж кущами ягід.
На березі Синевиру діти бачили дві дерев'яні статуї. Височенні Синь і Вир – символи невмирущого кохання, що колись розлилось соленими струмками посеред карпатських схилів.
Води Синевиру прозорі, наче дівочі сльози. Правда, адже їх наплакала молода Синь. У тузі за своїм коханим дні і ночі сумували її очі такі ж голубі, як те плесо. Синь була дочкою багатого графа. Того, який володів тутешніми горами і людьми. Люди працювали на графа, випасаючи овець та заготовляючи ліс.
Якось в погожий весняний день взяв батько Синь з собою на полонину. Поки той розмовляв з дроворубами, дівчина милувалась красою лісу, прогулюючись галявинами. Збираючи квіти, вона заходила все глибше у лісову гущу. Аж раптом почула чарівливий звук сопілки. То грав молодий Вир.
На свою біду графська дочка закохалась у простого пастуха. Коли багач про те довідався – розгнівався сильно і заборонив Сині зустрічатись із хлопцем. Та вона не послухала батька – кохання було сильнішим. Граф, не довго думаючи, наказує вбити хлопця. Чоловіки, вислідивши Вира, скинули на нього з висоти тяженний камінь. Не відаючи про злий намір, Синь прийшла на місце зустрічі, та застала коханого вже мертвим. Вона плакала довго і тяжко, раз у раз припадаючи до тіла Вира. Сльози дівчини вилились синім озером, а камінь, що приніс смерть, досі видніє островом посеред нього.
Так розповідає відома гуцульська легенда – красива, наче казка і давня, наче довколишні ліси.
Учні також побували в музеї лісосплаву й історичного краєзнавства, реабілітаційному центрі бурого ведмедя. Вони отримали море задоволення і неймовірні враження.
Озеро Синевир - одне із найгарніших в Україні - Перлина Карпат, яку обов’язково треба побачити хоч раз у житті, щоб відчути всю красу цього краю. Дивовижна, надзвичайно мальовнича, первозданна природа довкола створює по-справжньому унікальну атмосферу, яку просто-таки неможливо забути.
   
   
|
