 | Уже для багатьох поколінь українців, і не тільки українців, ШЕВЧЕНКО означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка. 28 вересня група вчителів і учнів Коровійської ЗОШ І-ІІІ ступенів рушила до Канева, до Чернечої гори, яка стала національною святинею, аби поклонитися духовному батькові нашої нації. Зустріла нас Віра Дмитрівна Прінько, керівник філіалу Злученого Українсько-Американського Допомогового Комітету. Саме цей комітет організував та профінансував екскурсію. |
Всю дорогу до Канева учні співали, декламували вірші, поеми Кобзаря, тому тригодинна поїздка промайнула надзвичайно швидко. І ось - ми біля того місця, яке він облюбував і де хотів ,,поставить хату і кімнату”. За кілька хвилин ми здолали майже триста шістдесят чотири сходинки і опинилися на Чернечій горі, де перед нашими очима відкрився неймовірний краєвид: «степ широкий», «лани широкополі», Дніпро могучий…Навіть у повітрі відчувається потужна енергетика. І мимоволі розумієш, чому Тарас Шевченко хотів, щоб його саме тут поховали. Кобзаря розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну. Він сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти в його час. Лише так між нами й ним буде глибше взаєморозуміння. Екскурсія в музей і сприяла цьому. Завдяки захоплюючій, емоційній розповіді екскурсовода, ми ніби опинилися в добі кріпацтва, задумалися над тим, через що довелося пройти Тарасові Шевченку, скільки душевних сил і боротьби, страждань і болю відчув він на собі, аби сьогодні ми захоплювалися його громадянською принциповістю, моральною чистотою, відданістю правді і свободі. Взагалі музей вражає поєднанням сучасних технологій і старовинних речей. Ми щиро вдячні нашим співвітчизникам із-за океану за можливість побувати на Дніпровських кручах, покласти квіти на могилу Кобзаря. Ця подорож збагатила нас духовно. Втомлені, але сповнені позитивних емоцій, ми повернулися додому з новими враженнями. |
