КОРОВІЙСЬКИЙ ЛІЦЕЙ Чернівецької міської ради

 

                                            Лупуляк Ольга Георгіївна – директор Коровійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

                                                                              Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області

 

 

 

 

      Наше семінарське заняття і досвід показують, що вчителі, директори, методисти всіх рівнів, які працюють в системі загальної освіти, не тільки розуміють складність організації профільного навчання в сільських школах, але й готові до конструктивного обговорення можливих шляхів їх подолання. 

       Не секрет, що сільський учень значно обмежений у виборі індивідуального освітнього простору. Тому, перше, що було зроблено в нашій школі, розроблено організаційну модель профільного навчання, яка дає можливість визначити правильний напрямок роботи школи, а старшокласникам - особисто визначитися щодо вибору професії. 

      Метою даної моделі є: — забезпечення рівного доступу учнів до здобуття якісної допрофільної підготовки та профільної освіти; — виявлення та розвиток професійних інтересів учнів; — реалізація ідей неперервного навчання впродовж життя. 

     Структура профільного навчання школи містить дві взаємопов’язані складові: допрофільна підготовка та профільне навчання. До допрофільної підготовки відносимо: - підсилене та поглиблене вивчення окремих предметів; - спецкурси та курси за вибором; факультативні заняття та гуртки. 

     Напрямок профільного навчання школи визначається з урахуванням інтересів учнів та їх батьків, перспективами здобуття подальшої освіти і планів у житті учнів. Також враховуємо кадрові та матеріально-технічні можливості. Вагомим фактором профільного навчання є соціальна, культурна та виробнича інфраструктура регіону, в якому проживають та навчаються учні. 

     Допрофільна підготовка в школі проходить наступним чином: у 5-7 класах підсилено вивчається українська та англійська мови, світова література. На базі цих класів працюють курси за вибором та факультативи, а саме: українознавство, «усна народна творчість», російська мова, основи екологічних знань. 

     Коли учні переходять до 8 класу, вони вже вивчають вищевказані предмети поглиблено. На даний час поглибленим вивченням окремих предметів охоплено 41% учнів школи. Поглиблено вивчається українська мова, світова література, хімія, біологія та географія, які, в свою, чергу також підтримуються спецкурсами, курсами за виборами та факультативами. Тому логічним є той факт, що профільне навчання в школі відбувається за філологічним, природничим, спортивним та технологічним профілями. 

     Аналізуючи профілі навчання в період з 2003 по 2010 роки, можна відмітити, що 50,4% класів старшої ланки школи навчалися за філологічним профілем. Аргументом батьків і дітей є те, що в будь-якому закладі серед основних вступних іспитів складається українська мова. 

     В середньому 62% всіх випускників школи вступають до вищих навчальних закладів, коледжів та, нажаль, лише 38% з них продовжують навчання за шкільними профілями. Тільки у 2010 році маємо більше 50% учнів-випускників, що продовжують навчання за тим профілем, що і в школі. Вважаємо, що це є наслідком введення двопрофільного навчання на базі одного класного колективу.        

       Загалом етапами впровадження профільного навчання в школі є: - формування бази даних про учнів 8, 9 класів в розрізі рівня освітньої підготовки, інтересів та здібностей; - вивчення запитів та потреб батьків та учнів; - визначення можливості школи щодо організації проведення допрофільної підготовки та впровадження профільного навчання. - підготовка педагогічних кадрів; - вводення в систему внутрішкільного контролю вивчення питань підготовки допрофільної та профільної освіти. - обговорення питання впровадження профільного навчання на засіданнях методичних об’єднань (комісій), методичної ради, з подальшим опрацюванням педагогічною радою. - забезпечення наступності та неперервності між допрофільною підготовкою та профільним навчанням, а згодом - профільним навчанням та професійною підготовкою. 

     Багато батьків психологічно не готові до реалізації деяких ідей профільного навчання. Наприклад, навчально-виховний процес в рамках роботи освітніх округів викликає настороженість, і в деяких випадках - неприйняття. Батьки здійснюють вибір не відповідно до освітніх потреб і запитів своїх дітей, а відповідно до таких критеріїв: близькість розміщення школи від будинку, звичний учнівський колектив, знайомий вчитель, тощо.         

     Всередньому, у 27% дев’ятикласників (це показник за 3 роки) відсутні чіткі мотивації до вибору того чи іншого профілю. Щороку в школі ми спостерігаємо, що в кожному класному колективі є батьки учнів, які дуже зацікавлені в здобутті дітьми якісної освіти (в поодиноких випадках мотивація до навчання дітей буває настільки сильною, що батьки знаходять можливість відправити своїх дітей на навчання у ліцеї до обласного центру) але є й такі, що виявляють до освіти своєї дитини повну байдужість. 

      Думаю, що ви, директори сільських шкіл, погодитеся зі мною, що складно організувати профільне навчання в школі населеного пункту, який межує з містом Чернівці і в якому лише один-два класи на паралелі. Дуже важко, або й зовсім неможливо, поділити клас на профільні групи. В сільській школі майже неможливо мати спеціалістів високого класу за всіма профілями, тому що, в першу чергу, заробітна плата вчителя залежить від кількості класів та учнів у них. 

    Слід визнати, що існуючий контингент сільських вчителів практично незмінний; кадровий склад - з одного боку - старіє (на сьогоднішній день 32% вчителів нашої школи – це пенсіонери). Якщо сьогодні високваліфіковані працівники-пенсіонери залишать школу, на їх зміну можливо прийдуть молоді вчителі, але не кожен педагог з першого дня зможе працювати за профільними програмами. Наведу конкретний приклад: станом на 01.09.2010 року в школі було 2 вакансії, але висококваліфікований вчитель, який викладає в школі, розміщеній в сусідньому селі, відмовляється працювати, аргументуючи це тим, що «…немає заробітку, адже працювати доведеться на умовах зовнішнього сумісництва, а це - додаткові відрахування податків, окрім цього, оплата здійснюється за фактично проведену годину». А як тоді працювати цьому вчителю з обдарованими дітьми, а це є незмінною складовою допрофільного та профільного навчання? А в селі ця робота проводиться переважно в канікулярний та позаурочний час. 

      Ситуація знайома кожному директорові: є хороший фахівець – тому повинен бути профіль навчання. Та за таких умов виникає реальна небезпека того, що, незважаючи на відповідність зовнішніх критеріїв даної форми профільного навчання, цілі і завдання такої роботи будуть спотворені та дискредитовані. Ми не повинні дозволяти, щоб організація профільного навчання виходила не з освітніх потреб і запитів учнів, а з прагматичних інтересів (наприклад, з метою збереження існуючого навантаження вчителя). Ставлення вчителів до профільного навчання можна охарактеризувати як конструктивно-критичне. З одного боку багато педагогів бачать у профільному навчанні нові можливості для розвитку якісної освіти, а з іншого – знаходять тисячі причин «проти». На нашу думку, до реалізації програми профільного навчання в старшій школі ніхто насильно примушувати не повинен. Школа сама має зробити свій вибір. Щоправда, вчителі висловлюють щиру зацікавленість в забезпеченні учнів якісною освітою, рівень якої був би не нижчим від того, який діти отримують у міських закладах освіти. Це, в свою чергу, буде вагомим аргументом у збереженні контингенту учнів школи. Розв’язати проблему з кадрами можна шляхом об’єднання ресурсів різних шкіл для вивчення профільних дисциплін (але потрібно привести у відповідність всю нормативно-правову базу). 

       Останні 2-3 роки досить велика кількість учнів обирала технологічний профіль. З закінченням школи діти хотять мати професійну підготовку: оператор комп’ютерного набору, секретар-друкарка, швея-мотористка, електрозварювальник, особливою популярністю у дітей користується спеціальність «слюсар з ремонту автомобілів», «водій». 

       Ми вивчали дане питання та відмітили відсутність законодавчої бази, на підставі якої можна було б проводити дану роботу. Другий рік поспіль навчання учнів старшої школи проводиться за профілем «технології» (Водій категорії «В», «С») на базі Молодійської навчальної майстерні. Та школою виділяються тільки години для теоретичного курсу, практичний ж блок та його оплата лягає на плечі батьків, так само, як і переїзд до місця навчання (а це - близько 10 км). У вирішенні цього питання допомогло б отримання автобусу (в рамках програми «Шкільний автобус»).

      Підсумовуючи викладене вважаємо доцільним сільським школам, розташованим територіально близько, (за умови добре організованого транспортного сполучення та якості доріг), реалізувати модель освітнього округу, що дозволить мобільно переміщувати освітні ресурси в його межах. Обов’язковим сьогодні є використання нових інформаційних технологій - Інтернету, дистанційного навчання. Дані дієві інструменти дозволять компенсувати недолік освітніх ресурсів (за умови, що сільський вчитель готовий та спроможний їх використовувати). 

      Отже, розглянувши лише деякі проблеми, можна прийти до спільного висновку, що запровадження профільного навчання є на часі, а в умовах сільської школи воно реальне та можливе, хоча й не позбавлене певних труднощів.