Оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому КМУ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. N 439 затверджено Порядок оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів організації.

Згідно з ч. ІІ ст. 36 Закону застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Ч. ІІІ ст. 50 Закону визначено, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, до складу якої входять представники адміністрації підприємства та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Враховуючи викладене, згідно з ч. ІІ ст. 36 Закону дні тимчасової непрацездатності застрахованої особи, щодо яких відповідно до листка непрацездатності є відмітка про порушення режиму, встановленого для неї лікарем, оплаті за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не підлягають. Водночас відповідно до абзацу другого ч. ІІ ст. 50 Закону комісія із соціального страхування має встановити наявність підстав для відмови у наданні матеріального забезпечення та соціальних послуг.