Мінпраці листом від 03.03.2011 р. №162/13/84-11, серед іншого, надало роз’яснення питання щодо надання додаткової відпустки за ненормований робочий день.
Так, відповідно до п. 2 ст. 8 Закону «Про відпустки» працівникам з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 7 к. д. згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колдоговором, угодою.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день встановлюється колдоговором за кожниму видом робіт, професій і посад чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Список професій, посад працівників з ненормованим робочим днем з зазначенням конкретної тривалості відпустки у межах її семиденної тривалості, тобто від 1 до 7 днів включно, затверджується на підприємстві як додаток до колдоговору.
Щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно до часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.
Додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу (п. 3 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.1997 р. №7). Тож, при визначенні тривалості додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем за особливий характер праці слід враховувати всі перелічені фактори.
На працівників, що працюють на умовах ненормованого робочого дня, поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу, у зв’язку з чим роботодавець не має права систематично залучати працівників, що працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.
Отже, однією з основних умов для встановлення працівнику ненормованого робочого дня є періодичне виконання роботи понад установлену тривалість робочого часу, тобто понад 40 год. на тиждень. Як компенсація за роботу на умовах ненормованого робочого дня йому надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 7 к.д.
Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи на іншому підприємстві, установі, організації чи у громадянина по найму. Тобто працівник не може виконувати в один і той же час (наприклад, з 9-00 до 18-00) роботу як за основним місцем роботи, так і на місці роботи за сумісництвом.
Тому, у випадку, коли працівник після закінчення роботи за основною посадою відразу приступає до виконання роботи за сумісництвом в одній установі, тобто в нього немає можливості періодично виконувати роботу понад встановлену тривалість робочого часу, то не вбачається підстав для встановлення йому ненормованого робочого дня за основним місцем роботи. Відповідно він не має права і на отримання додаткової відпустки.
При наданні працівникам додаткової відпустки за ненормований робочий день слід мати на увазі, що ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем (п. 2 Рекомендацій №7). Тому працівник, який працює в установі на півставки за сумісництвом, права на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день не має.
