Мінсоцполітики розглянуло питання про правомірність звільнення працівника у зв'язку із закінченням дії строкового трудового договору в період тимчасової непрацездатності або відпустки.

Законом про відпустки передбачена можливість, а не обов'язок роботодавця надати за бажанням працівника невикористану відпустку при його звільненні у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Працівник також не може на свій розсуд вирішувати питання про перенесення відпустки на період, безпосередньо наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності. При продовженні відпустки у зв'язку з перебуванням на лікарняному невикористана частина відпустки після закінчення зазначених обставин не використовується працівником самостійно, вона повинна бути надана шляхом видання роботодавцем наказу на підставі листка тимчасової непрацездатності працівника і його заяви.

Звільнити працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору можна як в період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки забороняється звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця.

Припинення трудового договору після закінчення терміну не вимагає заяви або якогось іншого волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийом на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він висловив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який його було укладено.

Крім того, якщо в останній день строку дії трудового договору працівник не був звільнений, трудові відносини вважаються продовженими на невизначений строк, якщо одна зі сторін не зажадала припинення трудових відносин.

Таким чином, у разі якщо було виплачено допомогу за період тимчасової непрацездатності і середня заробітна плата за період щорічної відпустки, на думку авторів листа, звільнення датою закінчення терміну дії контракту не містить порушення.

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 31.01.2012 р. N 30/13/133-12

Щодо закінчення строкового трудового договору

У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто <...> звернення та повідомляється.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Отже, цією нормою передбачена можливість надання за бажанням працівника невикористаної відпустки при його звільненні у зв'язку із закінченням строку трудового договору, а не обов'язок роботодавця, як у частині першій вищезазначеної статті.

Пунктом 1 частини другої статі 11 Закону України "Про відпустки" передбачено, що в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, щорічна відпустка повинна бути продовжена або перенесена на інший період.

Проте настання обставин, зазначених у пунктах 1 - 4 частини другої статті 11 Закону України "Про відпустки", не означає, що працівник може на свій розсуд вирішувати питання про перенесення відпустки на період, безпосередньо наступний за днем припинення дії цих обставин. Навіть при продовженні відпустки у зв'язку з перебуванням на лікарняному невикористана частина щорічної відпустки по закінченні зазначених обставин не використовується працівником самостійно, вона має бути надана. Ця частина відпустки надається шляхом видання роботодавцем наказу на підставі листка тимчасової непрацездатності працівника та його заяви (у листі не зазначається чи <...> писали заяву на продовження відпустки).

Слід зазначити, що звільнити працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлено заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених у статтях 40, 41 КЗпП України.

Припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який він був укладений.

Якщо в останній день строку дії трудового договору працівник не був звільнений, трудові відносини вважаються продовженими на невизначений строк, якщо жодна із сторін не вимагає припинення трудових відносин (стаття 39¹ КЗпП України).

Отже, враховуючи вищезазначене та те, що у наведеному випадку <...> була виплачена допомога за період тимчасової непрацездатності та середня заробітна плата за період щорічної відпустки, то, на нашу думку, не вбачається порушення щодо звільнення <...> датою закінчення строку дії контракту.