Якій категорії працівників надають перевагу в залишенні на роботі в разі звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці?

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані в разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або ж перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Причому, частинами третьою та четвертою статті 22 Закону «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до запланованих звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Профспілки мають право вносити пропозиції про перенесення термінів, тимчасове припинення або скасування заходів, пов’язаних з вивільненням працівників, які є обов’язковими для розгляду.

Вирішуючи питання про звільнення за цією підставою, треба мати на увазі, що зміна в організації виробництва і праці (наприклад зменшення кількості учбових годин) має зумовити фактичне скорочення штату або чисельності працівників. Як підтвердження цього, мали місце зміни в організації виробництва і праці та викликане цим скорочення чисельності і штату працівників, можуть бути прийняті з цього приводу розпорядчі акти власника або уповноваженого ним органу.

За наявності цих обставин розірвання трудового договору проводиться з обов’язковим додержанням передбаченого ст. 49-2 Кодексу законів про працю України порядку звільнення працівників, відповідно до якого вони повинні попереджуватися про наступне звільнення не пізніше як за два місяці. Одночасно працівникові повинна бути запропонована робота на тому ж підприємстві, в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності такої роботи — інша. Причому, при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги про подання роботи працівникові, який звільнюється через скорочення чисельності або штату, слід виходити з того, що працівникові має бути запропонована наявна робота за відповідною професією, спеціальністю чи кваліфікацією і лише за відсутності такої — інша наявна робота (під наявною роботою тут потрібно розуміти незайняту вакансію).

При звільненні працівника враховується його переважне право й перевага перед іншими у залишенні на роботі.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України в разі скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (ч. 1 ст. 42 КЗпП України). І тільки за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається тим працівникам, про яких йдеться в ч. 2 ст. 42 КЗпП України, а саме: сімейним — за наявності двох і більше утриманців; особам, в сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих закладах освіти без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. Зокрема, перевага в залишенні на роботі в разі звільнення надається працівникам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною (п. 20 ст. 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»), громадянам, віднесеним до 1-4 категорій потерпілих внаслідок чорнобильської катастрофи (п. 7 ст. 20, ст. 21, 23 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»), ветеранам військової служби (п. 14 ст. 6 «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист»). Ветерани військової служби мають переважне право на залишення на тій роботі, на яку вони були прийняті після звільнення з військової служби.

Під час визначення зазначеної категорії працівників слід зважити, що черговість переліку осіб, наведена в частині другій зазначеної вище статті, юридичного значення не має. Тобто, працівникові, зазначеному в одному з перших пунктів частини другої ст. 42 КЗпП, не повинно бути надано перевагу на залишення на роботі перед працівником, який належить до категорії, зазначеній в одному з останніх пунктів, лише з підстав черговості перелічення. Якщо працівник має переважне право на залишення на роботі на підставі трьох пунктів частини другої ст. 42 КЗпП, то він має бути визнаний як такий, що має переважне право перед працівником, який користується таким правом за двома або одним пунктом.

Не суперечить закону проведення роботодавцем відповідних перестановок або перегрупування працівників в межах однорідних посад і професій з метою залишення на роботі найбільш кваліфікованих. При проведенні вивільнення власник або уповноважений ним орган має право в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї на цій підставі менш кваліфікованого працівника (п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України від 6.11.92 р. № 9).

Крім того, слід мати на увазі, що відповідно до ст. 184 КЗпП України взагалі не можуть бути звільнені з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (в тому числі за скороченням чисельності або штату, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації) вагітні жінки, жінки які мають дітей віком до 3 років (або понад три, але не більше шести років, якщо згідно з медичним висновком жінці, дитина якої потребує домашнього догляду, надано відпустку без збереження заробітної плати), одинокої матері в разі наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда.

Згідно з п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 (із наступними змінами) одинокою матір’ю вважається жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, а також вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дитиною-інвалідом є хворі діти віком до 16-ти років.

Таким чином у всіх випадках, коли є необхідність вирішувати питання про встановлення переваги у залишенні на роботі того чи іншого працівника, під час проведення скорочення чисельності або штату, необхідно ретельно зважити на всі обставини — і трудові, і сімейні.