Вихованці гуртка «Етнографічне краєзнавство» Глибоцького ЦТКСЕУМ,який працює на базі Коровійської ЗОШ І-ІІІ ст. з керівником Пентелейчук А.В. започаткували челлендж «Естафета добра».
Таким чином вони хочуть допомогти самотнім людям похилого віку,які дійсно потребують допомоги.
Роблячи добрі справи безкорисливо, учні допомагають комусь покращити своє життя, а, значить, змінювати і весь цей світ в цілому. Сама людина змінюється внутрішньо, вона стає кращою, чистішою, і не тільки допомагає іншим, але й виправляє своє життя. Не можна відкладати добрі справи на потім, або думати, що в тебе зараз немає можливості допомогти: кожен може допомогти іншому і трохи змінити світ.Вихованці гуртка «Етнографічне краєзнавство»впевнені,що разом учні можуть набагато більше,просто іноді потрібен невеличкий поштовх. Тому, передали естафету іншим гурткам Глибоцького ЦТКСЕУМ.
Допомагаючи людям, ми зберігаємо людяність, не даємо серцю зачерствіти, струшуємо із себе вантаж цинізму, який неминуче з’являється з роками. Пам’ятаєте: «Візьмімося за руки, друзі, щоб не пропасти поодинці».
Вихованці гуртка «Етнографічне краєзнавство» Глибоцького ЦТКСЕУМ,який працює на базі Коровійської ЗОШ І-ІІІ ст.з керівником Пентелейчук А.В. започаткували челлендж «Естафета добра».
Таким чином вони хочуть допомогти самотнім людям похилого віку,які дійсно потребують допомоги.
Роблячи добрі справи безкорисливо, учні допомагають комусь покращити своє життя, а, значить, змінювати і весь цей світ в цілому. Сама людина змінюється внутрішньо, вона стає кращою, чистішою, і не тільки допомагає іншим, але й виправляє своє життя. Не можна відкладати добрі справи на потім, або думати, що в тебе зараз немає можливості допомогти: кожен може допомогти іншому і трохи змінити світ.Вихованці гуртка «Етнографічне краєзнавство»впевнені,що разом учні можуть набагато більше,просто іноді потрібен невеличкий поштовх. Тому, передали естафету іншим гурткам Глибоцького ЦТКСЕУМ.
Допомагаючи людям, ми зберігаємо людяність, не даємо серцю зачерствіти, струшуємо із себе вантаж цинізму, який неминуче з’являється з роками. Пам’ятаєте: «Візьмімося за руки, друзі, щоб не пропасти поодинці».
|